Хлопчик і дівчинка – чому вони різні?

        Перший крик дитини… І перше радісно-тривожне запитання мами: « Хто в мене, хлопчик чи дівчинка?». Проте сучасні породіллі наперед знають, хто має народитися завдяки УЗО, і це чудово, бо таке знання дає змогу молодій сім’ї заздалегідь підготуватися до народження хлопчика або дівчинки: прочитати відповідну літературу, отримати консультацію педіатра, психоневролога, психолога..

        Зрозуміло, що від того, буде новонароджений хлопчиком або дівчинкою, залежить, як складеться його життя.

        А, може, і дійсно стать малюка до якогось віку не має значення, і хлопчики розвиваються так само, як дівчатка?

        Записуючи біотопи мозку немовлят ( новонароджених і дітей перших місяців життя) вчені зафіксували, що мозок хлопчиків та дівчаток вже в цьому ніжному віці працює неоднаково, й у більшості випадків, проаналізувавши взаємодії електричних потенціалів різних областей кори головного мозку, вони могли з великою ймовірністю сказати, якої статі дитина. Але ж вони тільки-но народилися! Дорослі ще так мало встигли їм дати, ще й не почали їх виховувати, а вони вже такі різні. Їхній мозок готовий вбирати інформацію, готовий сприймати й аналізувати усе, що поруч. Але вже на першому місяці життя процеси сприймання і аналізу інформації хлопчиком і дівчинкою різняться.

        А як же наше однакове виховання маленького чоловіка та маленької жінки? Адже у дитячому садочку майже весь педагогічний склад – жінки! Ні, я зовсім не хочу сказати, що вихователі застосовують зовсім однакові підходи у вихованні дівчаток та хлопців, ми, дорослі, теж діти природи й інтуїтивно відчуваємо різницю в їхній психіці, що тільки зароджується. І трохи по-різному розмовляємо із хлопчиком та дівчинкою, використовуємо різні жести і міміку.

        Але є і інший бік справи. Своє ставлення до дитини ми підпорядковуємо виробленим педагогічним правилам і тоді… прощавай, інтуїціє. « Дитина у два роки повинна вміти…». І ми всі сили кидаємо на те, щоб вміла. А яка дитина – хлопчик чи дівчинка? У педагогічній літературі це питання або зовсім не порушується, або висвітлене дуже неоднозначно, розпливчасто. Але ж це важливо! Навіть черговість дозрівання психічних функцій у хлопчика і дівчинки різна. Дівчатка, зазвичай, раніше починають говорити, і весь подальший розвиток психіки проходить на фоні « омовлення». А в хлопчиків те саме відбувається ще на наочно-образному рівні. І це позначиться надалі на особливостях і рівнях розвитку мислення: мовного, образного, просторового чи інтуїтивного. Виходить, уже в ранньому віці не можна підходити з однією міркою до розвитку психіки хлопчика та дівчинки.

Навіщо природі чоловіче і жіноче?

        Дві тенденції втілюються й у розподілі живих істот на чоловічих та жіночих осіб, що дає суттєву вигоду в реалізації обох тенденцій. При цьому жіноча стать зберігає у своїй генетичній пам’яті всі найбільш цінні надбання еволюції, і мета її – не допустити цих змін, а чоловіча стать, навпаки, легко втрачає старе і набуває нове: щось із цих надбань може знадобитися в майбутньому або вже зараз, особливо в момент виникнення якихось екстремальних умов. Тобто жіноча стать орієнтована на виживання, а чоловіча – на прогрес.

        Тому природа « береже» жіночу стать, а чоловічої їй « не шкода». На представниках чоловічої статі відпрацьовуються усі « новинки» еволюції. Вроджених ознак у чоловічої статі набагато більше. Жінки ніби « однаковіші». У чоловіків більше і корисних, і шкідливих мутацій                          ( генетичних відхилень). Так, за  деякими даними, на 100 глухих дівчаток припадає 122 глухих хлопчики. Вади зору теж частіше зустрічаються у хлопчиків. Серед дітей з косоокістю, а також із заїкуватістю, дислексією,  алалією та іншими мовленнєвими дефектами, із затримкою психічного розвитку тощо значно більше хлопчиків. Логопедичні групи дитячих садочків й інші групи для дітей з відхиленнями в розвитку здебільшого складаються з хлопчиків.

        Ось цими розходженнями і визначається висока схильність осіб чоловічої статі до пошуку. І про це слід пам’ятати жінкам-вихователькам, які працюють з хлопчиками. Хлопці-дошкільнята потребують пошукових завдань. Пошуковою поведінкою визначається і потяг до освоєння нового простору, їхня  велика кмітливість у складних ситуаціях, схильність до пошуку нових, нетрадиційних рішень, до  ризикованих вчинків.

        Дівчатка народжуються більш зрілими на 3-4 тижні, а до періоду статевої  зрілості ця різниця сягає близько двох років. Виходить, у початковій школі хлопчики молодші від дівчаток за своїм біологічним віком на цілий рік.

Особливості хлопчика.

Особливості дівчинки.

        Виникає запитання: якщо в хлопчиків так багато різних відхилень, якщо серед них багато двієчників, хуліганів, то чому майже всі видатні вчені, художники, письменники, політики, лікарі, композитори, конструктори – чоловіки? І чому багато видатних людей погано навчалися у школі? Напевно, серед двієчників-хлопчаків багато тих, хто так і не зможе реалізувати те, чим  обдарувала його природа. Чому?

        Очевидно тому, що ми не вміємо навчати хлопчиків. Стратегія навчання і в дитячому садку, і в школі найчастіше розрахована на дівчаток. Вчать і дівчаток, і хлопчиків частіше жінки: вдома – мама і бабуся, у дитячому садку – вихователька ( « вусатий нянь» – це теж, на жаль, практично скрізь нездійсненна мрія), у початковій школі – вчителька, і лише в середній і старшій школі зрідка з’являються вчителі-чоловіки. Чи не запізно? Хлопчики і дівчатка вже перетворилися на юнаків та дівчат, і вся підготовча робота до цього непростого перетворення відбулася без чоловіків! А чи може жінка виростити справжнього чоловіка? Навряд чи. А знаєте чому? У неї інший тип мозку й інший тип мислення. Стривайте, а як же батько дитини, запитаєте ви? Так, у кращому випадку він є, але зайнятий здобуттям хліба насущного, а не вихованням власного сина. Ця місія цілком покладена на маму. Завітайте якось на батьківські збори у дитячий садок або школу, переважна кількість присутніх батьків – мами! Не хочеться ні в якому разі образити татусів, які насправді займаються вихованням, але їх чомусь так мало… можна звичайно, звинуватити в цій ситуації економічний стан у державі, але, кладучи руку на серце, далеко не всі тата розуміють, наскільки важлива їхня роль у вихованні дитини.

        А як хлопчики і дівчатка відповідають на заняттях у дитячому садку чи школі? Хлопчики дивляться на парту, убік або перед собою, і, якщо знає відповідь, відповідає впевнено, а дівчатка дивляться в очі вихователю чи вчителю і, відповідаючи, шукають  в них підтвердження правильності їхньої відповіді й тільки після стверджувального кивка дорослого продовжують вже більш впевнено. І в запитаннях дітей прослідковується та сама лінія. Хлопчики частіше ставлять запитання дорослим заради одержання якоїсь конкретної інформації ( « Який у нас наступний урок?», « Що ми зараз робитимемо?»), а дівчата – для встановлення контакту з дорослим ( « А ви до нас ще прийдете?», « Ви нам дуже сподобалися…»), тобто хлопчики ( і чоловіки) більше орієнтовані на інформацію, а дівчатка             ( і жінки) – на стосунки між людьми.

        Встановлено, що чоловіки охочіше займаються пошуковою діяльністю, висувають нові ідеї, вони краще працюють, якщо необхідно розв’язати принципово нове завдання, але якість, старанність, акуратність виконання або оформлення його невисокі. І в школі хлопчик може знайти новий нестандартний розв’язок математичної задачі, але припуститися помилки в обчисленні і одержати в результаті двійку.

        Жінки зазвичай краще виконують завдання вже не нові, типові, шаблонні, але коли вимоги до старанності, опрацювання деталей, виконавчої частини завдання високі. Але це саме те, що вимагають у школі. Спочатку пояснюється, як треба розв’язати задачу, тобто етап пошуку виключається, його бере на себе дорослий, а від дітей вимагають розв’язання типових задач, які розбираються на уроці. Мінімальні вимоги до пошуку і новаторства, максимальні – до старанності виконання. Це добре для дівчаток, а хлопчикові треба ледь недопояснити і наштовхнути його самого на знаходження принципу розв’язку.

        Стосовно чоловічої статі еволюція вела добір на кмітливість, спритність, винахідливість. Жіночій статі важливо вижити, і добір проходив на адаптованість ( пристосування до мінливих умов життя)ю. тому за несприятливих умов, наприклад, коли наші педагогічні впливи не відповідають індивідуальним особливостям психіки дитини, дівчатка приймають невластиву їм стратегію розв’язання завдань, нав’язану дорослим, і певною мірою, краще чи гірше, виконують її. Хлопчики у такій ситуації намагаються вийти з-під контролю дорослого, не підкоритися йому, тобто адаптуватися до невластивих йому видів діяльності хлопчикові винятково важко. Тому демонстративна та часом девіантна поведінка спостерігається здебільшого у підлітків-хлопців.

                  Хлопчики: Які вони?

                                 Психофізіологічні особливості

   Останні десятиліття у свідомості батьків виховання синів чи дочок відрізнялось хіба що до їхніх обов`язків у господарських справах та сили впливу на них ( із дівчатками треба лагідніше , із хлопчиками суворіше. 

   Нині замислюємося над тим, чому наші діти різні, несхожі за своїми рисами, уподобаннями та діями.

                                                                             Перші кроки. Гра

    На думку деяких учених, саме чоловіча стать зорієнтована на подальший пошук змін у розвитку людини. При цьому в ній акумулюються нові корисні якості, що забезпечує кращі пристосування до середовища. Отже в чоловічій статі головне орієнтація – це прогрес.

    Зазвичай хлопчики починають ходити на 2-3 місяці пізніше, ніж дівчатка. Процес становлення мовлення у хлопчиків відбувається на 4-6 місяців також пізніше. Тай узагалі наші хлопці до періоду статевого дозрівання відстають від дівчаток у своєму психічному розвитку приблизно на два роки, а відтак потребують від нас уважного ставлення. Усі зауваження та вказівки щодо їхніх дій слід давати спокійно, з`ясувавши, чи все вони зрозуміли, а чи треба щось уточнити або повторити. Асиметрія мозку у хлопчиків розвивається раніше ніж у дівчаток. У віці до 6 років спостерігається помітна функціональна спеціалізація півкуль ( ліва відповідає за логічний бік інформації, знаки та символи; права за образний, руховий бік ). До 8 років гострота слуху у хлопчиків вища ніж у дівчаток. Хлопчачі ігри – це невпинний рух: малі бігають один за одним, кидають предмети в ціль, використовують весь можливий простір.

                                           Пам`ятайте!

                                                        – У розвитку хлопчики відстають трохи від дівчаток.

                                                        – Хлопчача рухова активність має природне джерело     походження.

                                                        – Будь-яка новизна може спонукати малого до творчого натхнення.

                                                        – Розбирання іграшок є цілком нормальним бажанням пізнати їх складові.

                                                       – Змінюючи своє середовище, хлопчик водночас змінює себе,                 

                                                           показує дорослому власну модель сприйняття світу.

                                                             Спілкування. Адаптаційні процеси

      Помічено, що юних особин чоловічої статі більше, ніж особин протилежної статі,                                     цікавить розмаїття інформації.  Вони частіше ставлять дорослим запитання, щоб отримати чітку відповідь. Під час заняття, уроку хлоп`ята частенько дивляться вбік або перед собою , не зосереджуючись на першому етапі роботи. Вони входять у навчальний процес довше, ніж дівчатка, і на слова педагога зважають менше. Тому й виконують дещо не те, що він просить, а додають свої елементи, імпровізують.

   Хлопчики переважають дівчаток у відеопросторових уміннях, які вимагають високої пізнавальної активності,. Вони, до того ж, краще здійснюють пошукову роботу, висовуючи нові ідеї; результативніше працюють, коли доводиться виконувати принципові завдання. Здатні віднайти нестандартний спосіб роз`язання математичної задачі. Можуть, проте зробити помилку в розрахунках.

    На емоційний чинник реагують швидко, яскраво, вибірково. Тому зауваження дорослого зроблене дещо пізніше, ніж було слід, втрачає сенс: хлопчача емоційна пам`ять уже не утримує це в оперативному полі. А от швидше зняти емоційну напругу від певної ситуації ефективно допомагає переключення малого на продуктивну діяльність.

                                                                   Пам`ятайте!

                                       – Хлопчики тривалий час адаптуються до начального закладу й потребують до розуміння

                                      – Їм важок, дискомфортно працюється в разі обмежень способів дій та за сталими  

                                        алгоритмами.

                                      – Пропонуючи хлопчику чи вимагаючи щось від нього, стежте за чіткістю своєї

                                         аргументації.

                                                                 Навчання. Емоційні прояви

    У хлопчиків передусім страждають лівопівкульні процеси, пов`язані з мисленням, мовленням, із логічними операціями. Коли вони втомилися, їм нелегко розповідати, описувати щось та ще й дотримуватись логіки викладу матеріалу.

   Хлопці досить хворобливо реагують на необхідність використовувати різні типи мислення на заняттях та уроках , при вивченні різних предметів Тобто їм потрібен певний час на те, щоб  переорієнтуватися з образного мислення на логічне або навпаки.

   Мозок у хлопчиків. Порівняно з мозком дівчаток, можна сказати прогресивніший, диференційовані ший, вибіркованіший, його функціональна система економічніша завдяки значній активності процесів смислоутворення. Хлопчаче мислення більш творче, пошукове й спонукає до активної саморегуляції. Зрозуміло дитині потрібна підтримка дорослих, і передусім моральна, змістова, дорадча.

    З`ясовано, що хлопчики досить часто виявляють неабияку вразливість, оскільки їхня нервова система, на відміну від дівчаток, менш здатна пристосовуватись до умов середовища, до нових стосунків та вимог. Стресові ситуації мають, зазвичай, складніші наслідки, можуть призводити до нервових зривів, а значний фізичний біль може зумовити шоковий стан.

  Прямі вимоги дорослих до бездоганної чистоти та порядку вельми дратують хлоп`я. Йому нелегко бути охайним, він полюбляє рухливі ігри. Тож і висловлює свою незгоду відкрито, голосно, тобто діє відверто й неприховано.

    Важливо враховувати те, що хлопці у своїх діях часто намагаються похизуватися перед іншими, немовби показати, що вони гірші, ніж є насправді, у такий спосіб демонструючи свій «героїзм»

                                                              Пам`ятайте!

                     –  Втома гальмує у хлопця їхнє мовлення та логічні процеси

                            – Діяльність яка потребує різних типів мислення ( логічного та образного ), має розмежовуватись

                               плавним аргументованим переходом.

  • Для хлопчиків характерне глибоке зосередження на конкретних проблемах.
  • Власне зовнішність їх теж цікавить, але вони приховують це.
  • Більшість хлопчиків, щоб догодити другові, можуть подарувати йому, як власну річ, так чужу, задля підтримки взаємин або щоб показати свою щедрість.

                                           Парадокси поведінки

   Усім відомо, що хлоп`ята рухливіші від дівчаток, частіше виявляють ініціативу, хоча вона не завжди позитивна та добропричинна. Вони охоче майструють і більш прискітливі до своєї роботи. Малий майстер повинен мати від своїх ближніх розуміння щодо своєї діяльності яку вони, зчаста вважають шкодою. Хлопці полюбляють усе робити швидше й вони менш терплячі. Але це аж ніяк не означає, що їм усім бракує старанності, – вона не менша, ніж у дівчаток. Як протилежна стать, хлоп`ята співпереживають, жаліють, переймаються чужим горем, тільки вони не хочуть цього показувати, бо бояться глузувань. Їм також властиве почуття сорому. Візьміть до уваги, що хлопчики найбільше гніваються і навіть вдаються до помсти, коли зачеплена їхня сором`язливість. Тож уникайте принижень та глузувань, навіть коли й справді хлопці поводяться недоладно й кумедно. Психологи дійшли висновку, що в початковій школі хлопчики «молодші» від дівчаток за своїм біологічним віком на цілий рік. А відтак вони трохи пізніше адаптуються д шкільних умов і навіть деякий час почуваються дискомфортно, особливо якщо не довелося відвідувати дитячий садок.

   У перших класах не встигає і має низькі бали успішності здебільшого хлоп`яча частина колективу. Хлопців підводять їхня нетерплячість, зайва швидкість, гонитва за результатом, а якійсь бік роботи залишається обійденим. До того ж хлопчики з художнім типом нервової системи потребують до себе більш значної уваги, ніж усі інші. Саме у них найчастіше та легше розвиваються так звані шкідливі неврози; ще далі відбувається паталогічне формування особистості за істеричним типом. А от меланхоліків та холериків чоловічої статі, порівняно з дівчатками відповідних темпераментів, легше виховувати та навчати.

    Інтерес до протилежної статі на перших стадіях часом виявляється у грубій формі. Хлопчики смикають дівчаток за волосся, штовхаються, дражняться. Але їхня грубість здебільшого показна і лише маскує справжні переживання, ніжність і розгублення перед добрим почуттям. Не розуміючи цей психологічний парадокс неможливо правильно організувати педагогічний процес у колективі.

Хлопчик і дівчинка – чому вони різні?