Серед сучасних дітей звертає на себе увагу проблема  обробки слухової інформації. Від батьків дуже часто надходять наступні скарги: «Я йому кажу, а він начеб то не чує мене», «Вона  мене взагалі не чує і не реагує», «Скільки разів можна повторювати…»

Сучасний інформаційний простір з його гаджетами, які доступні дитині майже з народження, та зайнятість батьків, а також незнання вікових особливостей розвитку та формування пізнавальних здібностей дитини призводять до формування схильності сприйняття інформації дитиною візуально більше  ніж на слух.

Поняття «Слухати» і «Чути» – не тотожні.

Ми можемо слухати музику, вірші, співи, шелест трави тощо, але коли прослуховування закінчується, в нашій пам’яті залишається дуже мало, або взагалі нічого, ми це швидко забуваємо.

Чути – це означає звертати увагу, бути уважним, запам’ятовувати, осмислювати. Тут спрацьовує установка та заклик «Послухай!», мотивація («Це тобі необхідно!»), емоційний зміст та навичка, і все це називається – слухова обробка інформації.

Звідки все починається?

1) Зверніть увагу, які книжечки пропонують малечам? Так, це маленькі віршики, вірші-забавлянки. Всі вони веселі та ритмічні. І саме з цього починається сприйняття слухової інформації. Ви можете також це помітити, коли маленька дитина, ще тільки починає ходити, а вже «підтанцьовує» під ритмічну музику.

2) Поступово дитина вчиться фонематичному сприйняттю – це здатність розпізнавати, обдумувати й обробляти звуки усного мовлення (здатність сприймати звуковий склад слова). Для того, щоб навчитися читати, спочатку треба навчити розуміти звуки у словах, тобто оволодіти навичками фонематичного сприйняття. Тут виділяють наступні складові:

*
  • Аудіювання

Здатність уважно слухати – це ключова складова фонематичного сприйняття.  Цю частину навчання, пропускають найчастіше. Вважається, що маленькі діти вміють слухати. Але вони не вміють! Крім того, якщо діти вас не слухають, це не означає, що вони ігнорують вас. Вони просто не розуміють, що означає уважно слухати. Дітей треба вчити цієї навички.

(Про формування навичок було розказано в статті «Як формуються навички»)

*
  • 2. Римування

Римування – це чудова вправа на розвиток фонематичного сприйняття. Більшість дітей легко вловлюють поняття рими. Проте деяким потрібна додаткова допомога. Гра з римуванням слів допомагає дітям зауважити, що звуки нашої мови несуть певний зміст і відповідають певним закономірностям. Це виключно слухова навичка, яка певним чином передує розумінню надрукованих звукових образів.

*
  • 3. Склади

Уміння розрізняти склади у словах – важлива навичка, яка дає дітям розуміння того, як можна ділити слова на більш дрібні частини відповідно до їх звуків. Наша кінцева мета полягає в тому, щоб розвивати розуміння окремих фонем (голосних або приголосних), але діти повинні спочатку дізнатись про концепцію «частин слів». Маленьким дітям легше починати з великих частин слів, а потім переходити до менших, окремих одиничних звуків або фонем. Ми будуємо міст від уміння слухати слова до вміння чути фонеми.

3) Звертати увагу, бути уважним – це означає контролювати свої імпульси. Тут задіяні лобні долі головного мозку, які відповідають за контроль своєї діяльності. Враховуючи, що лобні долі розвиваються до 25 років, батькам дуже важливо розвивати навичку бути уважним.

4) Пам’ять відповідає за запам’ятовування, збереження та відтворення інформації. Те, що ми відчуваємо і сприймаємо, запам’ятовується в тій чи іншій мірі. Збудження, яке відбувається у мозку від зовнішніх та внутрішніх подразників, залишають в ньому «сліди», які можуть зберігатися довгі роки. Ці «сліди» (комбінації нервових клітин) дають можливість виникненню збудження і тоді, коли подразник, який його викликав, наразі відсутній. Завдяки цьому людина може запам’ятати, зберегти, а згодом відтворити свої почуття, сприйняття предметів, думок, текстів, дій.

Пам’ять можна розвивати, є дуже багато способів її розвитку, цим займається наука ейдетика. А маленьким діткам для запам’ятовування необхідна мотивація, емоційна зацікавленість та навичка запам’ятати і переказати речення, казку, оповідання тощо.

5) Осмислення – це вміння порівнювати, об’єднувати, групувати, узагальнювати, відокремлювати, виділяти, знаходити аналогії, аналізувати, відповідати на питання, міркувати, доводити свою думку, робити припущення. Це все процеси мисленнєвої діяльності людини. Вони розвиваються на протязі життя. Дитина вчиться мислити, коли її цьому вчать. Найлегший спосіб навчити – читати книжки. Спочатку читають батьки, а потім читає сама вже дитина. І це також навичка, яку необхідно формувати і розвивати.

Поняття «Чути» – це багатоскладовий процес, який потребує зусиль на поетапної роботи. В сучасному світі багато неоднозначних думок, що краще для дитини – все візуалізувати, щоб легше було вчитися чи все ж таки орієнтуватися на слухове навчання. В школах зараз декілька програм: минула, за якою вчаться діти на даний момент з 3-го класу та НУШ (1 та 2-й класи), в яких різниться подача візуальної та слухової інформації. Але спілкування – це еволюційний процес, який так чи інакше завжди буде в нашому житті. Тому вигравати буде той, який зможе вміло поєднувати в своєму житті вміння чути, усвідомлювати та впроваджувати щось нове.

Підготовлено психологом Н.В. Соловйовою

“Слухати і чути”