Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Багато хто з дітей, можливо, й готовий за своїми фізичними показниками до навчання, проте за рівнем психологічного розвитку перебуває на рівні дошкільника. Існує декілька ліній, за якими необхідно здійснювати підготовку дітей до школи.

По – перше, це загальний психічний розвиток. На той час, коли дитина стане школярем, її загальний психічний розвиток повинен досягти певного рівня. Йдеться в першу чергу, про розвиток пам’яті, уваги та інтелекту. Мається на увазі як запас знань і уявлень, Що існують так і вміння виконувати деякі дії про себе, тобто аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, робити елементарні логічні висновки. В першу чергу, необхідно прагнути розвивати розумові здібності дітей. Необхідно не просто накопичувати розрізнені знання, уявлення про предмети та їх властивості, а розвивати вміння бачити зв’язки та закономірності, формувати бажання зрозуміти що до чого.
По – друге, виховання вміння володіти собою. У дитини дошкільного віку яскравими є сприйняття та увага, що легко переводиться з одного на інше, і не погана пам’ять, але довільно володіти ними вона ще як слід не вміє. Дитині складно зосередитись на тому, що не викликає в неї безпосереднього інтересу. А тим часом це вміння необхідно виробити до моменту вступу до школи. Так само як і вміння робити не тільки те, що хочеться, але й те, що необхідно. Уміння керувати своєю поведінкою забезпечить дитині можливість витримувати шкільний режим, організовуватися на уроці.
По – трете, це формування навичок спілкуватися з дорослими й однолітками. Навчальна діяльність за своєю сутністю – діяльність колективна. Для маленького учня усе це є складним починаючи від простого вміння слухати відповідь однокласника й закінчувати оцінюванням результатів його діяльності. Таке спілкування не може виникнути без певної бази: дітей необхідно вчити слухати не перебиваючи, уміти вибачатися та вибачати самім, домовлятися, зважати на думку іншого, а також сприймати позицію вчителя, його професійну роль. У цьому разі дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком наслідування: його вимоги виконують, на його зауваження не ображаються, навпаки, намагаються виправити помилки. Діти, які готові в цьому плані до навчання, розуміють умовність навчального спілкування.
По – четверте, готовність до школи передбачає також певне ставлення до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне, об’єктивне ставлення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поведінки.
І по – п’яте, за умови психологічної готовності до школи домінує пізнавальний інтерес, у дитини сформоване правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до шкільних занять, правил поведінки в групі дітей із дорослими.

ЧИ СКЛАДНО СТАТИ ШКОЛЯРЕМ?