Коли дитина поводить себе агресивно
1. З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким та де дитина поводить себе агресивно. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.
2. Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність – це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину.
3. Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі агресивні дії не припустимі ніколи.
4. Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.
Що в наших діях може викликати агресивні почуття і дії наших дітей.
1. Накази, команди
“Зараз же перестань!”, “Забери!”, “Винеси відро!”, “Швидко в ліжко!”, “Замовкни!”. В цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають відчуття безправ’я та відторгнення. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками.
2. Попередження, застереження, погрози
“Якщо ти не перестанеш плакати, я піду”,
“Дивись, щоб не стало гірше”, “Не прийдеш вчасно, тримайся”.
Погрози та попередження погані тим, що при частому повторенні, діти до них звикають і перестають на них реагувати.
3. Мораль, повчання, проповіді
“Ти зобов’язаний поводити себе так, як належить”, “Кожна людина повинна працювати”, “Ти повинен поважати дорослих”. Звичайно ж, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Моральні основи і моральну поведінку виховують не стільки слова, скільки атмосфера в сім’ї, поведінка та приклад дорослих.
4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину
“А ти візьми і скажи…”, “По-моєму, треба…”, “Я б на твоєму місці…”.
Діти не схильні дослухатись до наших порад. Така позиція батька “зверху” дратує дітей, а головне, не залишає у них бажання розповісти докладніше про свою проблему.
5. Докази, нотації, “лекції”
“Слід би знати, що перед їжею треба мити руки”, “Все через тебе!”, “Даремно я на тебе надіялась”, “Завжди ти…”. Це викликає у дітей або активний захист, або нудьгу, пригніченість, розчарованість в собі і у своїх стосунках з батьками. В цьому випадку у дитини формується низька самооцінка. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують її.
6. Обзивання, висміювання
“Плакса-вакса”, “Не будь лапшою”, “Ну, просто бовдур!”, “Який же ти ледащо!”. Все це – найкращий спосіб відштовхнути дитину і “допомогти” їй розчаруватися в собі.
7. Випитування, здогадування, розслідування
“Що ж все-таки трапилося? Я все одно дізнаюся”, “Чому ти знову отримав двійку?”, “Ну чому ти мовчиш?”. Утриматися в розмові від запитань дуже важко. І все ж краще постаратися і спробувати замінити питальні речення на стверджувальні. Питання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння і підтримка.
8. Співчуття на словах, умовляння
Звичайно, дитина потребує співчуття. І все-таки є ризик, що слова “я тебе розумію”, “я тобі співчуваю” прозвучать фальшиво. Може замість цього промовчати, обійняти та приголубити.
9. Ігнорування.
“Відчепись, “Не до тебе”, “Завжди ти зі своїми скаргами».