ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ
Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною взагалі.
Можна засуджувати дії дитини, але не її відчуття. Якщо вони виникли, отже, для цього є підстави.
Незадоволення діями дитини не має бути систематичним, інакше воно переростає в неприйняття самої дитини.
Не втручайтеся в справу дитини, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви кажете їй: «У тебе все гаразд! Ти впораєшся!».
Якщо дитині важко й вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй.
Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з цікавістю.
Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або без діяльності). Тільки тоді вона дорослішатиме
і ставатиме «свідомою». Активно слухайте дитину (« повертайте » їй у бесіді те, що вона вам розповіла).
Якщо дитина своєю поведінкою викликала у вас негативні переживання, обов’язково скажіть їй про це.
Якщо ви говорите про свої відчуття дитині, говоріть від першої особи. Повідомте про себе і про своє переживання, а не про дитину і її поведінку («Я не люблю, коли діти неакуратні!», «Мені соромно від поглядів сусідів…»).
Не вимагайте від дитини неможливого або того, що важко виконати. Подивіться, що ви можете змінити в навколишньому середовищі.
Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, порівнюйте власні очікування з можливостями дитини (намагайтеся знизити рівень «батьківських амбіцій»).
Правила (обмеження, заборони) мають бути в житті кожної дитини.
Правил (обмежень, заборон) не має бути багато, і вони мають бути гнучкими.
Батьківські вимоги не мають суперечити основним потребам дитини.
Тон повідомлення заборони має бути дружньо-пояснювальним, а не наказовим.
Краще карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане.
Позитивне ставлення до себе — основа психологічного виживання. Дитина постійно шукає його і навіть бореться за нього.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Перше правило — тілесне покарання неприпустиме!
Давайте добрі приклади. Поводьтеся так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.
Чітко визначайте межі дозволеного. Погодьте з чоловіком (дружиною) спільну лінію поведінки, щоб не сперечатися в при сутності дитини. Потім поясніть їй сутність обмежень.
Виявляйте наполегливість. Визначившись щодо меж дозволеного) твердо вимагай те дотримання встановлених вами правил без жодних відступів.
Виявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволили дитині щось зробити або взяти,
забудьте про післязавтрашню заборону, якщо повториться така сама ситуація.
Вводьте в «уроки дисципліни» гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного повчання у захопливе заняття.
Відвертайте увагу. Якщо дитина вередує, переводьте її увагу на щось привабливе для неї. Наприклад, дайте їй у руки старий транзистор, який вона може спокійно доламати, полишивши телевізійний пульт.
Замість штовхати сусідську дитину, нехай робить це з м’ячем або подушкою.
«Фізичне усунення». Якщо вам не подобається постійне посягання на ваш улюблений порцеляновий сервіз, простіше прибрати його з очей малого пустуна.
Зробіть оселю безпечною. Облаштуйте квартиру так, щоб дитина могла гратися і обстежувати всі цікаві їй місця без вашого постійного «не можна».
Засуджуйте не дитину, а Ті вчинки. Краще скажіть «Не люблю, коли ти б’єш чашки з дорогого сервізу», аніж «Ти такий».
Повторення — матір навчання. Навіть найкмітливіша дитина одразу не запам’ятає всі заборони й накази. Головне — не лінуватися й частіше пояснювати суть усталених у родині обмежень і правил поведінки.
У дітей коротка пам’ять. Робіть пустунові зауваження одразу, коли він завинив,
бо інакше він не зрозуміє й не запам’ятає уроку.
Не читайте довгих нотацій. Одне коротке зауваження набагато ефективніше.
Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки, якщо вона не розуміє, чого ви хочете
від неї й чому.
Залучайте дитину до прийняття рішень. Радьтеся з нею, цікавтеся її думкою,
запропонуйте на вибір два виходи зі складної ситуації й разом обговоріть найкращий. Розмірковування — також своєрідний маневр для відвертання уваги.
Запобігайте конфліктний ситуаціям. Краще відвернути її, аніж потім шукати вихід. Скажімо, вирушаючи у подорож, візьміть для кожної дитини улюблені іграшки.
• Будьте поблажливими до непосид. Малята не можуть тихо сидіти на концерті або слухняно йти біля вас на прогулянці.
• Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б’ється чи кусається, не сподівайтеся на гарні результати від спонтанних виховних заходів.