ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ

Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною взагалі.
Можна засуджувати дії дитини, але не її відчуття. Якщо вони виникли, отже, для цього є підстави.
Незадоволення діями дитини не має бути систематичним, інакше воно переростає в неприйняття самої дитини.
Не втручайтеся в справу дитини, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтру­чанням ви кажете їй: «У тебе все гаразд! Ти впораєшся!».
Якщо дитині важко й вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй.
Особистість і здібності дитини розвива­ються тільки в тій діяльності, якою вона зай­мається за власним бажанням і з цікавістю.
Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або без­ діяльності). Тільки тоді вона дорослішатиме
і ставатиме «свідомою». Активно слухайте дитину (« повертайте » їй у бесіді те, що вона вам розповіла).
Якщо дитина своєю поведінкою виклика­ла у вас негативні переживання, обов’язково скажіть їй про це.

Якщо ви говорите про свої відчуття ди­тині, говоріть від першої особи. Повідомте про себе і про своє переживання, а не про дитину і її поведінку («Я не люблю, коли діти неакуратні!», «Мені соромно від поглядів сусідів…»).

Не вимагайте від дитини неможливого або того, що важко виконати. По­дивіться, що ви можете змінити в навколишньому середовищі.
Щоб уникнути зайвих про­блем і конфліктів, порівнюйте власні очікування з можливостя­ми дитини (намагайтеся знизити рівень «батьківських амбіцій»).
Правила (обмеження, забо­рони) мають бути в житті кожної дитини.
Правил (обмежень, заборон) не має бути багато, і вони мають бути гнучкими.
Батьківські вимоги не мають суперечити основним потребам дитини.
Тон повідомлення заборони має бути дружньо-пояснюваль­ним, а не наказовим.
Краще карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане.
Позитивне ставлення до себе — основа психологічного виживання. Дитина постійно шукає його і навіть бореться за нього.
ПОРАДИ БАТЬКАМ

Перше правило — тілесне покарання неприпустиме!
Давайте добрі приклади. Поводьтеся так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.
Чітко визначайте межі дозволеного. Погодьте з чоловіком (дружиною) спільну лінію поведінки, щоб не сперечатися в при­ сутності дитини. Потім поясніть їй сутність обмежень.
Виявляйте наполегливість. Визначив­шись щодо меж дозволеного) твердо вимагай­ те дотримання встановлених вами правил без жодних відступів.
Виявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволили дитині щось зробити або взяти,
забудьте про післязавтрашню заборону, якщо повториться така сама ситуація.
Вводьте в «уроки дисципліни» гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного повчання у захопливе заняття.
Відвертайте увагу. Якщо дитина ве­редує, переводьте її увагу на щось приваб­ливе для неї. Наприклад, дайте їй у руки старий транзистор, який вона може спокійно доламати, полишивши телевізійний пульт.
Замість штовхати сусідську дитину, нехай робить це з м’ячем або подушкою.
«Фізичне усунення». Якщо вам не подо­бається постійне посягання на ваш улюбле­ний порцеляновий сервіз, простіше прибрати його з очей малого пустуна.
Зробіть оселю безпечною. Облаштуйте квартиру так, щоб дитина могла гратися і обстежувати всі цікаві їй місця без вашого постійного «не можна».
Засуджуйте не дитину, а Ті вчинки. Краще скажіть «Не люблю, коли ти б’єш чашки з дорогого сервізу», аніж «Ти такий».

Повторення — матір навчання. Навіть найкмітливіша дитина одразу не запам’ятає всі заборони й накази. Голов­не — не лінуватися й частіше пояснювати суть усталених у родині обмежень і правил поведінки.
У дітей коротка пам’ять. Робіть пус­тунові зауваження одразу, коли він завинив,
бо інакше він не зрозуміє й не запам’ятає уроку.
Не читайте довгих нотацій. Одне ко­ротке зауваження набагато ефективніше.
Пояснюйте дитині мотиви вашої по­ведінки, якщо вона не розуміє, чого ви хочете
від неї й чому.
Залучайте дитину до прийняття рі­шень. Радьтеся з нею, цікавтеся її думкою,
запропонуйте на вибір два виходи зі склад­ної ситуації й разом обговоріть найкращий. Розмірковування — також своєрідний ма­невр для відвертання уваги.
Запобігайте конфліктний ситуа­ціям. Краще відвернути її, аніж потім шу­кати вихід. Скажімо, вирушаючи у подо­рож, візьміть для кожної дитини улюблені іграшки.
• Будьте поблажливими до непосид. Ма­лята не можуть тихо сидіти на концерті або слухняно йти біля вас на прогулянці.

• Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б’ється чи кусається, не сподівайтеся на гарні результати від спонтанних виховних заходів.

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ. ПОРАДИ БАТЬКАМ