Як вибрати дитячий садок

Хто з батьків не бажає влаштувати свою дитину в найкращий дитячий садок, де малюка не тільки доглянуть, погуляють з ним, укладуть спати, а ще й чогось навчатимуть, розвиватимуть, виховуватимуть, де буде йому затишно й комфортно.

Здебільшого дітей віддають у традиційні дошкільні навчальні заклади з 10 — 12-годинним або цілодобовим режимом перебування дітей.

Але ж як ваблять пропозиції приватних дитячих садків, де навчають іноземної мови, хореографії, етики, дизайну, інформатики, театралізованої діяльності тощо, де милують око гарні інтер’єри, закуплено дороге обладнання.

Маємо визнати, що в державних дитячих садках часто й інтер’єри не відповідають сучасним вимогам, і нових іграшок обмаль. І все-таки, не це головне. Вибираючи дитячий садок, варто пам’ятати, що малюкові байдуже, скільки коштують шпалери на стінах і штори на вікнах. Йому насамперед конче потрібні любов, увага, ласка й турбота. Не забуваймо про це, і з цього виходитимемо.

Для поліпшення ситуації з охопленням дітей дошкільною освітою, урахуванням потреб та інтересів батьків як з високим рівнем доходів, так і малозабезпечених, багатодітних родин сьогодні впроваджується система варіативних організаціних форм роботи з дошкільнятами.

Так, дуже популярними серед батьків, зокрема, є групи короткотривалого перебування дітей, в яких здійснюється повноцінна навчально-виховна робота відповідно до чинних державних програм. Як правило, діти перебувають там під опікою педагогів з 9-ї до 12-ї години. Подекуди діють центри, до яких діти приходять тільки на заняття. Дістали визнання і групи для різновікових дітей, де разом перебувають братики, сестрички, сусіди, друзі. Практикується створення прогулянкових груп, де малюкам забезпечуються повноцінний догляд, ігрова діяльність, прогулянка на свіжому повітрі без спеціальної навчальної діяльності.

Для задоволення освітніх потреб вихованців дитячий садок може входити до складу навчально-виховного комплексу «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад» на базі дитячого садка, де забезпечуються найсприятливіші умови для безболісного переходу дітей від дошкільної до початкової освіти. Для малюків, які потребують корекції фізичного та(або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, працюють дитячі садки компенсуючого типу.

Наостанок кілька практичних порад батькам:

Вибираючи дитячий садок чи центр (групу, секцію, гурток тощо), вибирати треба не садок, а вихователя. Спочатку варто розпитати сусідів, друзів, знайомих, який і чому дитсадок вони обрали для свого малюка. До речі, маймо на увазі, що хороші педагоги працюють не тільки в платних, а й у звичайних закладах.

Вибирайте у наставники своїй дитині людину терплячу, яка любить та поважає кожну дитину, вміє зацікавити її, знайти спільну мову.

Якщо вже вибір зроблено, варто поспостерігати за роботою вихователя, його манерою спілкуватися з дорослими, діьми.

Поцікавтеся, скільки дітей відвідують групу, які додаткові платні послуги пропонують у дошкільному закладі, за якими програмами він працює. Порівняйте вартість, якість додаткових освітніх послуг та фаховий рівень педагогів з тим, що пропонується іншими закладами.

Шукайте садочок неподалік від свого будинку. Не варто тягнути сонну дитину в негоду громадським транспортом через усе місто. Виняток варто робити тільки в тому разі, якщо малюкові треба відвідувати спеціальний дошкільний заклад, де йому буде надано кваліфіковане лікування та спеціальне навчання.

Готувати дитину до відвідування садка бажано заздалегідь. Батьки мають знайти аргументи, які найбільше переконають їхнього малюка в необхідності ходити до садка (дорослі працюють, бабуся хвора, можливість знайти нових друзів, дізнатися багато нового й цікавого, підготуватися до школи тощо.

Пам’ятайте: адаптаційний період проходить кожна дитина і батьки мають допомогти їй у цьому. В разі труднощів з адаптацією не поспішайте забирати чи переводити сина чи доньку в інший заклад, а спробуйте з’ясувати, в чому полягає проблема, порадьтеся з педагогом, лікарем, практичним психологом.

Бажано, щоб ви, шановні тата й мами, бабусі та дідусі брали активну участь у навчально-виховному процесі. Ви маєте право спостерігати за діями педагогів, відвідувати заняття та інші форми організації дітей, запитувати, консультуватися, радити, допомагати. Це означає, що ви маєте право вибору змісту та методичних прийомів педагогічного впливу на дитину, які зможете застосувати і вдома,адже відвідування дитиною садочка не звільняє батьків від обов’язку виховувати, розвивати й навчати синів та доньок у родинному колі.

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ

Малюкові пішов третій рік. Він став більш самостійним, незалежним і активним. Ви, поза сумнівом, це помітили. Але майже для всіх діток і їхніх батьків цей період досить складний. Чому?

Дитячі психологи дослідили цю проблему й описали сім основних особливостей(«семизір’я»), характерних для поведінки дитини на третьому році життя. Фахівці називають її кризою трьох років, але це не означає, що настає вона рівно у три роки. Перша ознака — поява у словарному запасі малюка слова «Я!».Діти починають себе так називати після двох років, уже тоді можуть проявлятися особливості вікової кризи. В одного малюка ви помітите зміни в поведінці раніше, в іншого — пізніше. Головне — потрібно бути готовими до них. Тоді буде легше зрозуміти своє дитя і правильно спілкуватися з ним.

БУДЬ-ЯК, ЛИШЕ Б НЕ ТАК! Негативізм — перша складова «семизір’я». Саме він змушує дитину чинити всупереч не лише батькам, а іноді навіть своєму власному бажанню. Малюк відмовляється виконувати прохання інших не тому, що йому не хочеться, а тільки тому, що його про це попросили. Дорослий може провокувати напади негативізму щоразу, коли віддає суворий наказ, наприклад: «Не чіпай!», «Їж швидко!». Набагато краще сказати: «Не люблю, коли чіпають мої речі!», «Цікаво подивитися, хто з нас перший з’їсть свій обід!». Бувають ситуації просто абсурдні, коли на будь-які слова дорослого дитина відповідає запереченням: «Це холодне» – «Ні, гаряче», «Йди додому» – «Не піду». Причому малюк відповідає відмовою навіть у тому разі, якщо хвилину тому він сам щиро хотів зробити саме це.

Не плутайте негативізм і неслухняність. При негативізмі дитина чинить наперекір своєму бажанню. А при неслухняності вона керується своїм бажанням, яке суперечить намірам дорослого. Негативізм вибірковий: дитина відмовляється виконувати прохання певних людей, наприклад, тільки мами або тата або лише одного з вихователів групи. З рештою оточуючих маля може бути слухняним і поступливим. Головний мотив дитини — зробити не так, як просять, а навпаки.

Порада: не тисніть на дитину, не розмовляйте в наказовому тоні. Якщо Ви бачите, що дитя чинить опір через негативізм, дайте йому час відійти від бурі емоцій.

Я ТАК ВИРІШИВ!

Впертість — друга складова «семизір’я» кризи трьох років. Коли дитина впирається, вона наполягає на чому-небудь не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає. Малюк робить наперекір іншим через те, що він так сказав і не хоче змінювати свого рішення. Наприклад, мама просить дитину, котра прокинулася, встати з ліжка. Малюк не погоджується, хоча йому вже давно набридло лежати й хочеться погратися іграшками. Проте він заявляє: «Сказав — не встану, значить, не встану!». Часто батьки використовують метод «хто впертіший», в такий спосіб поглиблюючи та закріплюючи прояви впертості й заганяючи дитину «в кут», позбавляючи можливості з гідністю вийти з конфліктної ситуації.

Порада: не намагайтеся самоутверджуватися в противоборстві з малюком. Сили не рівні.

ПІДИ ТУДИ — НЕ ЗНАЮ КУДИ. Норовистість — третя складова «семизір’я» кризи трьох років, дуже схожа на негативізм, але відрізняється тим, що не спрямована на конкретну людину. Це протест проти самого способу життя.

Порада: відволікайте дитину від того, що стало каменем спотикання, і через п’ять хвилин вона несподівано погодиться з вашою пропозицією, забувши, що недавно заперечувала.

Я САМ. Свавілля — четверта складова «семизір’я» кризи трьох років. Вона проявляється в тому, що дитина все хоче робити сама, навіть якщо не вміє. Це перші спроби самоутвердження, малюкові справді здається, що він усе зможе сам, завдяки чому наблизиться до рівня дорослої людини. Ця потреба в самостійності життєво важлива для трирічних дітей.

Порада: дозвольте малюкові спробувати зробити все самому, навіть якщо ви впевнені, що він не впорається. Нехай крихітка переконається в цьому сама, що буде набагато дієвіше, ніж ваші слова.

Негативізм, упертість, норовливість і свавілля проявляються майже у кожної трирічної дитини. Але іноді поряд із цими особливостями виникають інші.

БУНТ НА КОРАБЛІ. Протест-бунт — п’ята особливість «семизір’я» кризи трьох років. Вона проявляється в тому, що поведінка дитини має характер протесту, неначе вона перебуває у стані «війни», в постійному конфлікті з оточуючими. В результаті маля часто свариться з батьками, братами та сестрами.

Порада: будьте спокійні, доброзичливі, але тверді в ті моменти, коли ви впевнені у своїй правоті.

НЕ ПОТРІБНІ МЕНІ ВАШІ КНИЖКИ! Знецінення — шоста особливість «семизір’я» трьох років.

Втрачаються старі прихильності до людей, правил поведінки, речей. Дитина може почати вживати лайливі слова, які дотепер не було прийнято вимовляти в домі. Іноді малюки дозволяють собі грубо обзивати улюблених бабусь і мам. Крім того, для трирічної дитини можуть раптом втратити цінність ще недавно обожнювані нею іграшки, книги. Несподівано малюк починає їх кидати, рвати, давати їм негативні назви.

Порада: існує безліч розвиваючих занять для дитини. Запишіть малюка в секцію, разом займіться ліпкою, малюванням або складанням конструктора.

ВОЛОДАР СІМ’Ї. Деспотизм — сьома особливість кризи трьох років. Вона найчастіше виникає у сім’ї з єдиною дитиною. Малюк щосили намагається проявити владу над оточуючими, добитися того ставлення, яке було в ранньому дитинстві, коли виконувалися всі його побажання. Дитина хоче просто стати «господарем становища».

Якщо у сім’ї кілька дітей, цю особливість можна назвати ревнощами. Малюк прагне влади, тому проявляє ревнощі до братів або сестер, з якими він змушений цю владу ділити.

Порада: не піддавайтеся на маніпуляції, але прагніть приділяти більше часу дитині. Нехай малюк відчуває, що вашу увагу можна отримати без вередувань та істерик.

Не треба думати, що всі ці риси обов’язково розквітнуть у всій красі у вашого маляти. Пам’ятайте: криза трьох років — це бунт проти батьків, які поводяться авторитарно, опір застарілим нормам і опікуванню — адже дитина росте. Це протест малюка, який хоче самостійності й вимагає можливостей для прояву свого «Я».

Як НЕ ТРЕБА поводитися батькам

* Постійно сварити й карати малюка за всі неприємні для вас прояви його самостійності.

* Говорити «так», коли необхідне тверде «ні».

* Намагатись у будь-який спосіб загладити кризу.

* Привчати малюка до легких перемог, даючи привід для самовихваляння, тому що потім будь – яка поразка для нього стане трагедією.

* І водночас не треба підкреслювати свої силу і перевагу, протидію чи дитині у всьому. Трохи згодом це призведе або до байдужості, або до різних видів завуальованої помсти.

НА ЗАМІТКУ

* Малюк пручається? Наприклад, не хоче їсти, хоча й голодний? Не просіть його. На його очах накрийте стіл і посадіть на стільчик іграшку. Підключить творчість і обіграйте цю ситуацію, щоб відволікти увагу дитини від настоюванні на своєму.

* Запам’ятайте: все, що відбувається з нашою дитиною, ми розглядаємо і оцінюємо з позиції дорослого, багато при цьому не розуміючи.

Більшість батьків лякається кризи тільки тому, що їм ні з ким порівнювати свого малюка.

* Щоб цей етап минув благополучно, любіть дитину, створюйте їй

умови для задоволення вікових життєво важливих потреб, а особливо — для самостійності.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА РОЛЬ ГРИ В ЖИТТІ ДИТИНИ

Діти всіх народів світу мають спільну характерну рису — вроджений потяг до гри. Переоцінити її значення в житті дитини важко. А уявити дитинство без неї взагалі неможливо.

Хочеш бути здоровим — грайся,

хочеш бути розумним — грайся,

хочеш бути щасливим — грайся! – стверджує народна мудрість.

Гра — це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, – мислити, спостерігати, доводити, розуміти, творити.

Треба зазначити, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників. Під розвивальною грою розуміємо ігрову діяльність, організовану дорослим і спрямовану на розвиток психічних процесів у дошкільників, їх емоційно-вольової сфери.

Розвивальні ігри створюють своєрідний мікроклімат для розвитку творчих сторiн інтелекту. При цьому різні ігри розвивають різні інтелектуальні якості: відчуття, сприймання, увагу, пам’ять — особливо зорову; вміння знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал; здатність до комбінацій, тобто вміння створювати нові комбінації з відомих елементів, деталей, предметів; уміння знаходити помилки і недоліки; просторові уявлення й уяву, здатність передбачати результати своїх дій. В єдності ці якості складають те, що називають кмітливістю, винахідливістю, творчим мисленням.

Розвивальні, а також і рухливі, і сюжетно-рольові відносять до ігор з правилами. Ігрові правила бувають двох видів: правила дії та правила спілкування. Правила дії спрямовані на розвиток мислительної діяльності, самоконтролю, координації рухів. Правила спілкування спрямовані на регулювання поведінки, активності, стримування імпульсивності, тобто, вольової сфери.

Велике значення має колективна ігрова діяльність. Саме в ній діти розвивають свої комунікативні здібності: навчаються доброзичливого спілкування, вміння співпереживати, співчувати, висловлювати свої думки, розуміти власні емоції та емоційні стани інших людей. Це допомогає їм налагодити стосунки з однолітками, вчить дітей розуміти один одного. Адже невміння спілкуватися, конфліктність, «ізольованість» – не лише ознаки слабкої адаптації дитини до навколишнього світу, а й причини серйозних емоційно-особистісних проблем у майбутньому.

Не меншого значення для розвитку дитини мають рухливі ігри. В них поряд з розвитком інтелектуальних та емоційно-вольових якостей задовільняється найважливіша потреба в руховій активності, яка в декілька разів більша, ніж у дорослих. Під час рухливих ігор дитина знімає м ‘язове та емоційне напруження , вчиться володіти своїм тілом, орієнтуватися у просторі, узгоджувати свої дії з діями інших , тренує свою силу і витривалість, що покращує фізичний і психічний стан дитини.

Не можна не згадати про можливе використання ігрової діяльності в корекційних і терапевтичних цілях з метою зменшення агресивності, почуття страху; формуванню витримки, терпимого відношення до фізичного контакту з іншими людьми; розвитку упевненості в собі, позитивного самосприйняття.

Корисними для дитини є ігри з різними матеріалами — водою, піском, глиною, пластиліном. Під час ціх ігор малюк займається своєрідною «самотерапією»: програє в своїй уяві, рефлексує якісь важливі для нього ситуації, знімає стресс, виплескує негатив, знімає емоційне і м ‘язове напруження, розвиває творчі здібності.

При створенні ігрового простору для дитини треба враховувати, що неодмінна умова розвитку ігрової діяльності — наявність у дитини потрібних знань. Іграшка для дитини — реальний предмет, з яким вона вступає в реальну взаємодію. Нагадуючи малюкові набутий досвід, або переживання, іграшка стає центром його гри, і малюк намагається за її допомогою розвинути діяльність, аналогічну попередньому досвіду.

Отже, виходячи з того, що гра — це провідна діяльність в дошкільному віці, можна зробити висновок, що створення умов для різноманітної ігрової діяльності дитини є необхідною умовою для збереження її фізичного та психічного здоров’я і головною умовою для успішного всебічного розвитку дитини, підготування її до нового, вищого ступеня розвитку.

Як вибрати дитячий садок