Які вони ці діти? Замкнута дитина

Дорослі задоволені такими дітьми, тому що вони заподіюють мало занепокоєння і клопоту. Проблеми стають очевидними тільки в тому випадку, коли дитина починає проявляти надмірну замкнутість: розмовляє тільки в разі потреби або взагалі не розмовляє; говорить дуже тихо, майже пошепки; тримається осторонь від усіх, боїться приєднатися до групи дітей або зробити щось нове; часто проводить час на самоті, навіть коли навколо багато дітей. Замкнуті діти все і завжди таять усередині себе. У якомусь відношенні вони навчилися тримати язик за зубами. Такі діти охоче замовкають, зберігаючи про себе свої почуття і переживання. Ти можеш говорити скільки завгодно, але дитина не буде брати в цьому активної участі.

Симтоми

В певній мірі багато дітей відчувають ці почуття. Але більш тривожать ті, хто вже явно проявляє симптоми замкнутості:

дитина може взагалі не розмовляти, говорити в крайньому випадку, вимовляти слова пошепки;
тримається подалі від усіх або з великими труднощами входить у колектив;
у нього друзів дуже мало або немає зовсім;
малюк боїться почати щось нове;
не вирішується висловити свою думку;
таїть усередині свої почуття, думки, події, не йде на розмову з дорослим;
часто ухиляється в розмові, прикриваючись фразою «я не знаю», а іноді і дійсно думає, що йому нічого сказати;
зайва обережність у словах і вчинках;
відсутність спонтанних проявів (але може дуже бажати цієї спонтанності);
неглибоке дихання;
психосоматичні прояви (біль у шлунку, наприклад);
бажання завести незвичну домашню живність (павука, ящірку, змійку);
часто тримає руки за спиною, в кишенях, щільно притиснутими до себе, мляво висять уздовж тіла (немає живої жестикуляції).
При всьому цьому дитина може цілком нормально встигати в школі, виконувати свої обов’язки, не влаштовувати істерик і сварок. Така дитина не надто хоче покидати свій світ. Вона використовує укриття в гострі для себе моменти, але оточуючі можуть бачити в цьому сором’язливість, пригніченість, лагідність, боязкість, нудьгу, невихованість. Тому дуже часто замкнутість характерна для прийомних дітей. Не варто плутати замкнутого дитини з інтровертом.

Негативні прояви і наслідки

У замкнутості є негативні наслідки і якщо нічого не робити, то дитина:

не буде вирішуватися на вибір, доводити все до кінця, звертаючи з шляху;
буде схильний глузуванням навколишніх, однолітків;
йому будуть снитися нічні кошмари (проблемам, страхам залишиться виражатися тільки через них);
не навчиться розпочинати розмову, підтримувати контакт (загрожують проблеми із спілкуванням у дорослому житті);
не зможе проявляти вільно свої почуття і бажання;
постійно стане контролювати себе, своє спілкування і дії;
буде боятися вільно розвиватися, пізнавати, вдосконалюватися в різних сферах життя;
не зможе задовольняти багато своїх соціальні, психологічні, особистісні, сексуальні потреби;
збереже невпевненість в собі на багато років;
не буде вирішувати складні проблемні ситуації;
буде наодинці;
можливі душевні розлади (вони ж зменшують тривалість життя).
Негативні прояви і наслідки

Що робити?

Найважливіше, чого не слід допускати по відношенню до замкнутого малюка – це застосування сили (моральної і фізичної). Психологи рекомендують такі підходи:

сприймати дитину такою, якою вона є;
менше говорити самому в спілкуванні з ним;
розповісти про те, що турбуєтеся про нього (будь-яких його складностях);
в розмові з дитиною не виставляти замкнутість як проблему;
навчити його усвідомлювати свої страхи, образи;
виявляти і опрацьовувати страхи через гру, малювання (можна запропонувати намалювати хлопчика чи дівчинку – відповідно своїй підлозі; спочатку ці малюнки будуть занадто правильними, без емоцій; дитині потрібно запропонувати розповідати про героя малюнка (ігри), але не варто чекати результату відразу);
в ранньому віці варто навчити дитину знайомитися, спілкуватися, вирішувати проблемні ситуації;
підкріплювати, хвалити рішучість дитини;
постаратися дізнатися причини, проблеми та допомогти їх вирішити, підказати стратегію (самому вирішувати тільки при загрозі життю та здоров’ю дитині);
допомогти впоратися з комплексами і страхами.

Не слід допускати застосування сили

Якщо самостійна робота над проблемою не дає результатів, тоді дитині зможе допомогти психолог. Він в роботі з такими дітьми часто використовують експресивні техніки. Застосовується малювання, ліплення, вправа з пропозиціями, що починаються з «Я …», підхід «тут і зараз» також є дуже дієвою допомогою. Спочатку відбувається усвідомлення своїх страхів, засмучень і образ, далі проводиться психокорекція.

В цілому, замкнутість – це всього лише сигнал. Впоравшись з причинами, ти неодмінно звільниш свою дитину. Головне, вчасно виявити та виправити. Розбий «шкаралупу» дитини, але дуже, дуже дбайливо

Які вони ці діти? Замкнута дитина