Суїцидальні акти ймовірні, практично, у будь-якому віці. Є дані про суїцидальні спроби у дітей 3 – 6 років. Але такі випадки – рідкість. З віком кількість самогубств збільшується. Вік від 14 до 25 років є періодом життя, в якому спостерігається найбільше число суїцидальних спроб, що пов‘язано, з пред‘явленням більш високих вимог до адаптаційних можливостей особистості. Співвідношення суїцидальних спроб і смертельних випадків становить 12:1 у дітей і 5:1 у дорослих.

На суїцидальну поведінку дітей впливає характер стосунків у сім‘ї: брак емоційної і духовної згуртованості, неузгодженість цілей, потреб і мотивацій членів сім‘ї, нездатність членів сім‘ї зберегти створену комунікативну структуру під тиском зовнішніх авторитетів і обмежене число соціальних зв‘язків у членів сім‘ї підвищують вірогідність суїцидальних вчинків.

Високий ризик суїцидального вчинку також відмічається при депресіях, психопатіях, алкогольних інтоксикаціях, неалкогольних токсикоманіях, наркоманії.
Встановлено, що кількість самогубств зростає навесні і на початку літа. Частіше в понеділок і поступове зниження до кінця тижня. Частіше увечері, на початку ночі та вранці.

Особистісні передумови, які збільшують імовірність суїцидальних проявів:

Емоційна в‘язкість – зосередження на певному емоційному стані, панування цього стану (постійне “внутрішнє” повторення переживань, пов‘язаних з неприємними подіями);
Дратівливість, вразливість, висока конфліктність, які проявляються у вибухово-агресивних реакціях, звинуваченнях без уваги до позиції інших осіб;
Слабкий психологічний захист, зокрема недостатній опір емоційним навантаженням (вразливість, яка спричинює психічне виснаження людини);
Особистісна незрілість, інфантильність унеможливлюють самоствердження, самореалізацію
Суперечлива самооцінка: схильність об‘єкта звинувачувати інших у своїх невдачах і неможливість насмілитися реалізувати себе;
Гіпертрофована потреба самоствердження, яка є причиною невпевненості у собі. Прагнення досягти високого соціального статусу, здобути визнання поєднується з усвідомленням нестачі необхідних знань, умінь;
Слабкий вольовий контроль, утрудненість вольових зусиль при прийнятті рішень, несамостійність;
Схильність до самозвинувачень. Може розвинутись до суїцидонебезпечних меж, насамперед, під впливом звинувачень “значущих інших”.
Емоційні стани, що можуть спровокувати суїцидальні спроби:

Переживання тривоги, пригніченості, безпорадності, безнадійності;
Гіперболізоване почуття провини, страх;
Самозвинувачення і відчай у зв‘язку з невиправністю того, що сталося;
Стурбованість, неспокій, невдоволення, злість, гнів;
Гетероагресивні (спрямовані на інших) та аутоагресивні (спрямовані на себе) афекти.

Група ризику серед підлітків:

Дуже ізольовані (не мають друзів або мають одного товариша);
Вважають себе скривдженими;
Мають в анамнезі спроби самогубств, скоєні родичами або друзями;
Вважають себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;
Пережили важку втрату (смерть будь-кого з близьких, розлучення батьків);
Втратили надію, віру в будь-що, мрії, ідеал;
Пережили нещасливе кохання, самотність.
У спілкуванні з дітьми та підлітками звертати увагу на:

Наявність викривлень процесу мислення;
Занижену самооцінку та впевненість у негативному ставленні оточення до особистості;
Нестійкість рівня домагань;
Ознаки депресії;
Суїцидальні думки і висловлювання;
Високу схильність до ризикованої поведінки
Поведінкові ознаки, які повинні насторожити батьків:

Роздає іншим речі, які мали велике особистісне значення для нього, замирюється з давніми ворогами;
Демонструє значні зміни в поведінці:
надзвичайно байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду;
порушення уваги з пониженням якості виконуваної роботи;
пропускає шкільні заняття, не виконує домашні завдання, уникає спілкування з однокласниками;
проявляє роздратованість, стає похмурим;
знаходиться в пригніченому стані;
нудьгує в ситуаціях, які раніше його захоплювали або цікавили;
має порушення апетиту, сну, чого раніше не спостерігалося;
емоційно виявляє тривогу, відмовляється від активних дій.
Ситуаційні ознаки, які можуть спровокувати суїцид:

Втрата самоповаги. Під впливом складних обставин підліток поводиться неприпустимим для неї чином: проявляє боягузтво або надмірну агресію, зраджує своїм ідеалам, не відповідає власним уявленням про себе;
Втрата прихильності значимого оточення (друзів, рідних, коханих) внаслідок конфлікту або непорозуміння з тими людьми, прихильність яких була цінною для особистості і які відвернулися від неї: зневажають, глузують, не вірять;
Втрата значимої людини відбувається тоді, коли хтось дуже важливий кидає її – розлучення, смерть, зрада; тому, кого покинули може здаватися, що разом з коханим зникає сенс життя.
Пам’ятка для батьків:

слід пам’ятати, що в разі суїцидальних спроб, суїцидальних намірів потрібно звертатися до фахівців (психіатрів, психотерапевтів);
Якщо дитина знаходиться у кризовому стані, підтримка спрямована на:

зняття негативних афективних переживань, відреагування почуттів;
прояснення конфліктної ситуації і досягнення розуміння проблеми;
допомогти дитині побачити цілісну картину проблеми і шляхи, якими вона виникла;
допомогти визначити важливі зв’язки з близьким оточенням, їх значущість у житті, актуалізувати сенс розвитку особистості;
не забувайте про повагу до дитини або підлітка, сприйняття його як рівного, про його право на власний світогляд, свої ціннісні орієнтації;
шукайте спільно з дитиною шляхи конструктивного подолання психотравмуючої ситуації, опираючись на її попередній та свій власний досвід;
важливо вміти встановити емоційний контакт з дитиною, зрозуміти її проблеми; для цього краще не акцентувати увагу на її суїцидальній спробі, а співчутливо проаналізувати проблеми в її оточенні (образу, відчай, самотність, нереалізовані плани тощо).

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО ПРОФІЛАКТИКУ СУЇЦИДУ СЕРЕД ДІТЕЙ (МАТЕРІАЛИ ДО БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ) »