Будь – які контакти дорослого з дитиною мають супроводжуватись мовленням. Ми називаємо їх грою, грою – забавою, вправою, грою – заняттям, так чи інакше малюк тут спілкується чи діє, і на тлі цього відбуввається комунікативний процес.

Об’єктивних передумов для розвитку дитячого мовлення чимало, й усі вони закладаються задовго до появи дитини на світ. Окрім спадкових чинників, варто зважати й на те, як спілкуватимуться батьки зі своїм іще ненародженим малюком. Йдеться не про смислове наповнення слів, а про їх емоційно – інтонаційний характер, про побажання, мрії та сподівання, які вкладаються в лагідне словесне звертання до бажаної й очікуваної дитини. Вкрай важливо також те, якою мовою звертаються батьки до свого маляти, адже саме цю мову він засвоїть як рідну.

Якщо малюк починає говорити рідною мовою матері, його успішність у навчанні сягає 90%; мовою батька – 71%; а коли першою для нього є якась інша мова, тоді ефективність навчальної діяльності не перевищує 52%. До того ж його нервова система виявляється надто вразливою, Отже батькам варто заздалегідь визначитись щодо мовного середовища малюка.

Важливо забезпечити такі передумови розвитку мовлення дітей раннього віку:

забезпечити дитині спокійний темп життя, створювати навколо неї атмосферу доброзичливості, терпимості, любові й захищеної попри її успіхи чи невдачі в мовленнєвому зростанні;
для малят, які перебувають удома, запропонувати періодичне чи епізодичне спілкування з однолітками, спонукаючи їх шукати партнерів для реалізації комуніктивної діяльності;
уникати суворих запитально – дисциплінарних зауважень : „ Хто тобі дозволив це брати?”, „Чому ти не слухаєш?”, „Куди ти поліз?” і т. д.;
спілкуватися з дитиною орфоепічною та граматично – правильно мовою;
відмовитися від зіставляння мовленнєвих досягнень дитини та однолітків. Зважати на індивідуальні особливості малюка ( темп, термін оволодіння мовленням, особистісні, якісні та кількісні показники);
уникати категоричних висновків щодо рівня мовленнєвого розвитку дитини.
активізувати загальну моторику малюка, розвивати м”язи пальців рук за допомогою спеціальних ігор.
Дитина другого року життя вже якоюсь мірою критично ставиться до неправильного мовлення дорослих, проте власні помилки не викликають у неї негативних емоцій. Звертання до партнера по спілкуванню набуває різноманітного інтонаційного та смислового забарвлення: малюк просить, вимагає, закликає, наполягає, констатує, розмовляє зі своїми іграшками. Насичення простору дитини зразком мовної культури є основним джерелом збагачення її мовлення.

Малюк не навчиться говорити, не наслідуючи дорослих.Ось кілька порад щодо цього:

остерігайтесь уподібнення своєї мови до спрощено – спотвореного дитячого мовлення, уникайте шаблонів у формах висловлювання;
створюйте й належно утримуйте найпершу бібліотеку малюка – нехай його власністю будуть добре ілюстровані великогабаритні книжки;
враховуючи реальні можливості дитини, періодично намагайтесь спиратися на досвід і підводити до порівнянь, аналогій, узагальнень, ототожнень, до встановлення взаємозв”язків між предметами. Щоб дитина заговорила, треба зацікавити її, здивувати.
Малюк часто звертається до дорослого з різними проханнями, вимогами. Знаючи можливості її активного мовлення, не поспішайте відразу виконувати бажання для неї, реагуючи лише на плач, крик, невербальні прояви. Короткими запитаннями спонукайте малюка у звуковий чи словесний спосіб означити своє прохання. Не поспішайте на допомогу, коли він опиняється перед невідомим, але водночас пильно стежте за його безпечною поведінкою. Дайте йому час самому ознайомитись з чимось незнаним, „упіймайте” його здивовано – запитальний погляд і лише тоді назвіть, поясніть дивину.

На третьому році життя малюк уже здатний бути повноцінним співрозмовником. Він, спілкуючись зі своїм партнером, помічає і виправляє мовні помилки дорослих та однолітків. Як поліпшити цей процес?

Створюйте насамперед розвивальне середовище, яке сприятиме безпроблемному засвоєнню рідної мови. Головним і незамінним елементом такого середовища є дорослий – партнер у спілкуванні, у спільній діяльності.

Коли ж у мовленні малюка має з”явитися перше слово? Терміни його появи мають великий діапазон. Не варто програмувати дитину на прмовляння першого слова, фрази у чітко визначені вами чи порадниками терміни. Тим паче не порівюйте її власні успіхи з мовленнєвим розвитком іншого однолітка, а то й молодшого на кілька місяців. Не впадайте у розпач, якщо інша дитина балакучіша. Річ у тому, що вона таки справді інша.

Поява першого слова, словосполучення – індивідуальний, неповторний процес, а збагачення словника та оволодіння ним відбувається по- різному у різних дітей. Є приклади, коли малюк іще до року промовляв понад десять слів. А буває й таке: навіть на третьму році життя – жодного слова, і все це відбувається на тлі цілком нормального інтелектуального та психічного розвитку. Тож не варто зопалу встановлювати категоричний діагноз і не дозволяйте робити це стороннім „знавцям”.

ЩОБ ДИТИНА ЗАГОВОРИЛА