Діти всіх народів світу мають спільну характерну рису — вроджений потяг до гри. Переоцінити її значення в житті дитини важко. А уявити дитинство без неї взагалі неможливо.

Хочеш бути здоровим — грайся,

хочеш бути розумним — грайся,

хочеш бути щасливим — грайся! – стверджує народна мудрість.

Гра — це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, – мислити, спостерігати, доводити, розуміти, творити. Треба зазначити, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників. Під розвивальною грою розуміємо ігрову діяльність, організовану дорослим і спрямовану на розвиток психічних процесів у дошкільників, їх емоційно-вольової сфери.

Розвивальні ігри створюють своєрідний мікроклімат для розвитку інтелекту. При цьому різні ігри розвивають різні інтелектуальні якості: відчуття, сприймання, увагу, пам’ять — особливо зорову; вміння знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал; здатність до комбінацій, тобто вміння створювати нові комбінації з відомих елементів, деталей, предметів; уміння знаходити помилки і недоліки; просторові уявлення й уяву, здатність передбачати результати своїх дій. В єдності ці якості складають те, що називають кмітливістю, винахідливістю, творчим мисленням. Розвивальні, а також і рухливі, і сюжетно-рольові відносять до ігор з правилами. Ігрові правила бувають двох видів: правила дії та правила спілкування. Правила дії спрямовані на розвиток мислительної діяльності, самоконтролю, координації рухів. Правила спілкування спрямовані на регулювання поведінки, активності, стримування імпульсивності, тобто, вольової сфери. Велике значення має колективна ігрова діяльність. Саме в ній діти розвивають свої комунікативні здібності: навчаються доброзичливого спілкування, вміння співпереживати, співчувати, висловлювати свої думки, розуміти власні емоції та емоційні стани інших людей. Це допомогає їм налагодити стосунки з однолітками, вчить дітей розуміти один одного. Адже невміння спілкуватися, конфліктність, «ізольованість» – не лише ознаки слабкої адаптації дитини до навколишнього світу, а й причини серйозних емоційно-особистісних проблем у майбутньому.

Не меншого значення для розвитку дитини мають рухливі ігри. В них поряд з розвитком інтелектуальних та емоційно-вольових якостей задовільняється найважливіша потреба в руховій активності, яка в декілька разів більша, ніж у дорослих. Під час рухливих ігор дитина знімає м’язове та емоційне напруження, вчиться володіти своїм тілом, орієнтуватися у просторі, узгоджувати свої дії з діями інших, тренує свою силу і витривалість, що покращує фізичний і психічний стан дитини.

Корисними для дитини є ігри з різними матеріалами — водою, піском, глиною, пластиліном. Під час ціх ігор малюк займається своєрідною «самотерапією»: програє в своїй уяві, рефлексує якісь важливі для нього ситуації, знімає стресс, виплескує негатив, знімає емоційне і м ‘язове напруження, розвиває творчі здібності.

При створенні ігрового простору для дитини треба враховувати, що неодмінна умова розвитку ігрової діяльності — наявність у дитини потрібних знань. Іграшка для дитини — реальний предмет, з яким вона вступає в реальну взаємодію. Нагадуючи малюкові набутий досвід, або переживання, іграшка стає центром його гри, і малюк намагається за її допомогою розвинути діяльність, аналогічну попередньому досвіду.

Отже, виходячи з того, що гра — це провідна діяльність в дошкільному віці, можна зробити висновок, що створення умов для різноманітної ігрової діяльності дитини є необхідною умовою для збереження її фізичного та психічного здоров’я і головною умовою для успішного всебічного розвитку дитини, підготування її до нового, вищого ступеня розвитку.

РОЛЬ ГРИ В ЖИТТІ ДИТИНИ