Для відновлення сил спати дитина повинна не менше 10-11 годин на добу, а її руховий режим має складати 12—14 годин на тиждень;
Прогулянки на свіжому повітрі — найкращі ліки від перевтоми. Денна норма прогулянки першокласника — 3 години. Перед телеекраном або комп’ютером дитина не повинна проводити більше 15 хвилин;
Після школи необхідно 2-3 години відпочинку. Найпродуктивніший час для виконання завдань з 15 до 16 години. Дитина повинна обов’язково мати своє робоче місце для уроків. Після 20 хвилинних занять, необхідні 10-15 хвилин перепочинку.
Під час приготування уроків не варто сидіти над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно;
Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з іншими однолітками;
Показуйте особистий приклад поведінки, не допускайте розбіжності між слова й діями: “Роби, як я””, а не “Роби, як я кажу ”. Доведено, що дитина сприймає поведінку педагога (батьків) як зразок для наслідування;
Важливо ставити перед дитиною конкретні вимоги і давати чіткі пояснення, чому в тій або іншій ситуації слід діяти так, а не інакше. Але не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх суворішим, ніж вимоги вчителя;
Візьміть за правило періодично, разом з дитиною, згадувати себе у молодшому шкільному віці, аналізувати свої досягнення та невдачі;
Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини. Говоріть, якомога краще про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками;
Живіть сьогоднішнім днем (не згадуйте без особливої потреби негативні ситуації з минулого). Не узагальнюйте конкретні вчинки дитини (Якщо дитина отримала погану оцінку, не кажіть «Ти завжди такий неуважний», краще разом з дитиною розберіться, чому так трапилося). Уявімо, що з нами станеться, якщо 37 разів на добу до нас будуть звертатися у повчальному тоні, 42 рази – у вказівному, 50 – в звинувачувальному? Ці цифри не вигадані. Вони типові для батьків та педагогів.
Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
Коли дитина порушує правила поведінки, запитайте в першу чергу себе, що дитині потрібно, чого їй не вистачає, а що навпаки в надлишку? А якщо ви все ж таки вирішили покарати вашу дитину, дайте собі відповідь на запитання: “Для чого?”. Тобто що ви хочете отримати від цього покарання?
Більше спілкуйтесь з дитиною, цікавтесь її справами, допомагайте у вирішені складних ситуацій. Пам’ятайте, якщо дитина відчуває вашу любов, увагу, зацікавленість її справами, підтримку, співпереживання, ваше бажання допомагати, вона завжди буде з вами щирою, відвертою, врівноваженою та доброзичливою.
«Важкі діти – ті, в яких немає душевного контакту з дорослими»

(С. Соловейчик)

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ