Коли дитина поводить себе агресивно

1. З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким та де дитина поводить себе агресивно. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.

2. Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність – це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину.

3. Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі агресивні дії не припустимі ніколи.

4. Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

Що в наших діях може викликати агресивні почуття і дії наших дітей.

1. Накази, команди
“Зараз же перестань!”, “Забери!”, “Винеси відро!”, “Швидко в ліжко!”, “Замовкни!”. В цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають відчуття безправ’я та відторгнення. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками.

2. Попередження, застереження, погрози
“Якщо ти не перестанеш плакати, я піду”,
“Дивись, щоб не стало гірше”, “Не прийдеш вчасно, тримайся”.
Погрози та попередження погані тим, що при частому повторенні, діти до них звикають і перестають на них реагувати.

3. Мораль, повчання, проповіді
“Ти зобов’язаний поводити себе так, як належить”, “Кожна людина повинна працювати”, “Ти повинен поважати дорослих”. Звичайно ж, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Моральні основи і моральну поведінку виховують не стільки слова, скільки атмосфера в сім’ї, поведінка та приклад дорослих.

4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину
“А ти візьми і скажи…”, “По-моєму, треба…”, “Я б на твоєму місці…”.
Діти не схильні дослухатись до наших порад. Така позиція батька “зверху” дратує дітей, а головне, не залишає у них бажання розповісти докладніше про свою проблему.

5. Докази, нотації, “лекції”
“Слід би знати, що перед їжею треба мити руки”, “Все через тебе!”, “Даремно я на тебе надіялась”, “Завжди ти…”. Це викликає у дітей або активний захист, або нудьгу, пригніченість, розчарованість в собі і у своїх стосунках з батьками. В цьому випадку у дитини формується низька самооцінка. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують її.
6. Обзивання, висміювання
“Плакса-вакса”, “Не будь лапшою”, “Ну, просто бовдур!”, “Який же ти ледащо!”. Все це – найкращий спосіб відштовхнути дитину і “допомогти” їй розчаруватися в собі.

7. Випитування, здогадування, розслідування
“Що ж все-таки трапилося? Я все одно дізнаюся”, “Чому ти знову отримав двійку?”, “Ну чому ти мовчиш?”. Утриматися в розмові від запитань дуже важко. І все ж краще постаратися і спробувати замінити питальні речення на стверджувальні. Питання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння і підтримка.

8. Співчуття на словах, умовляння
Звичайно, дитина потребує співчуття. І все-таки є ризик, що слова “я тебе розумію”, “я тобі співчуваю” прозвучать фальшиво. Може замість цього промовчати, обійняти та приголубити.

9. Ігнорування.
“Відчепись, “Не до тебе”, “Завжди ти зі своїми скаргами».

Коли дитина поводить себе агресивно. Що в наших діях може викликати агресивні почуття і дії наших дітей