” Домашнє завдання” для батьків.

1. Вирішіть для себе, що садочок вам потрібен. Якщо батьки впевнені в необхідності, то 1) ця впевненість передається і дитині; 2) не буде коливань ставлення до садка: хочу – ходжу, не хочу – не ходжу, що негативно впливає на перебіг процесу адаптації.

2. Налаштуйте режим дня дитини відповідно до того, який є в садочку.

3. Ввечері вчасно кладіть дитину у ліжко, по можливості не пізніше 21.00. Підрахувати час для сну так, щоб дитина спала не менше десяти годин на добу.

4. Заплануйте вихід на роботу так, щоб мати змогу 2-3 тижні забирати дитину з садочка раніше, а може й якийсь час не залишати на цілий день.

5. Познайомте дитину з територією садочка, з вихователями,

6. Дуже важливо налаштувати малюка на зміни у його житті. Тому про вступ у дитячий садок говоріть в сім’ї як про подію радісну, очікувану і нізащо не порівнюйте це з покаранням

7. Загартовуйте дитину, використовуючи сонце, повітря, воду. Починайте цей процес в теплу пору року, щоб запобігти захворюванням в холодну пору та щоб сприяти загальному зміцненню організму.

8. Уникайте в сім’ї сварок, з’ясування стосунків в присутності дитини, щоб не травмувати психіку дитини і не заважати їй розвиватись.

9. Випрацюйте єдину “виховну політику”: єдині вимоги всіх учасників навчально-виховного процесу в родині, щоб не виникало протиріч в свідомості дитини,( кого слухати і хто винен), від чого уповільнюється формування адаптивних навичок.

10. Виховуйте в дитині самостійність, піднімайте її соціальній статус.

11. Виробіть навички самообслуговування. Вони визначені державними про­грамами виховання в дошкільних закладах як посильні для оволодіння і потрібні для становлення маленької людини:

– акуратно та самостійно їсти; ретельно пережовувати їжу; ко­ристуватися серветкою; не кришити хліб; не проливати суп; виходити з-за столу тільки після закінчення їди; дякувати;

– засукувати рукава під час умивання, мити руки і обличчя, не роз­бризкуючи води, не обливати одягу; користуватися милом; витирати руки і обличчя рушником, вішати його на місце;

– своєчасно користуватися носовою хустинкою; туалетом; бути охай­ним, причісуватися; помічати та усувати самостійно чи з допомогою дорослих недоліки, неохайність в одязі;

– самостійно або ж з невеликою допомогою дорослого одягатися, намагатися застібувати ґудзики, зав’язувати шнурки; самостійно знімати одяг та взуття, акуратно складати одяг; вранці чи після денного сну допомагати дорослим застеляти ліжко.

12. Частіше хваліть, заохочуйте, підтримуйте малюка. Схваленнями ви створите емоційно сприятливий стан. Осудження значною мірою менш інформативно, ніж схвалення, оскільки, сварячи дитину, ми говоримо їй про те, чого не можна робити, але нічого не кажемо про те, що і як треба.

13. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й до­рослими: відвідуйте з нею дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках, ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий чи скуто себе поводить. Якщо вчасно правильно направити дитину, то буде меншне проблем з вихованням.

14. Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Ваша дитина адаптується легше, якщо у групі в неї є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

15. Розвивайте у дитини емоційно-вольову сферу, бо багато чого в житті треба робити такого, чого не хочеться, а мусиш.

16. Ніколи не обманюйте малюка, краще не обіцяйте неможливе. Цим ви навчите дитину дотримуватись слова і довіряти дорослим.

17. Пам’ятайте, що ваш особистий приклад сприймає й відтворює ваша дитина.

” Домашнє завдання” для батьків